Коли реальність перетворюється на вірш, а кожен штрих — це рядок душі, народжується щось більше, ніж картина.

Ця робота — мов тиха симфонія кольору і світла, де коник несе на спині тендітну фігуру крізь простір снів і надій.

Десь між небом і землею, між містом і тишею, між присутністю і пам’яттю — відбувається зустріч із собою.

Це не просто полотно. Це — стан.